UA

Інститут народознавства

Інститут народознавства Національної Академії наук України

(The Ethnology Instituteof National Academy of Sciences of Ukraine) – науково-дослідна установа в складі веде свій початок із 1874 р., коли ідею відомого архітектора Ю.Захаревича та громадського діяча Ф. Зам’ялковського підтримала львівська громада щодо заснувння у Львові міського промислового музею за зразком Віденського. Наукове товариство ім. Шевченка, за ініціативою Етнографічної комісії, у 1895р., прийняло рішення про створення “національного музею, де були б зібрані пам’ятки нашої минувшини та представлена точна наука розвою та зросту нашого народу”. Збірка етнографічних пам’яток дивовижно швидко зростала шляхом численних поступлень цілих колекцій від української інтелігенції з усіх масивів України. Із розпуском НТШ у 1939р. діяльність музею була припинена до 1940р., коли на базі етнографічних збірок музеїв Дідушицького, О. Прусевича, Національного музею, жіночої гімназії та інших приватних колекцій було організовано Державний етнографічний музей. У 1945р. Етнографічний музей був переданий у відання АН України, а його директором був призначений академік Філарет Колесса. Обидва музеї стали основою для створення Інституту. У 1951 р. відбулася реорганізація цих двох музеїв – Музею художнього промислу Міністерства культури УРСР (до 1939 р. Міський промисловий музей) та Державного етнографічного музею (з 1940 р.) у Державний музей етнографії та художнього промислу Академії наук УРСР.  Визнанням важливості наукового доробку вчених музею стала чергова зміна статусу - на базі Музею у 1982 р. було створено Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім.М.Рильського АН УРСР і призначення його керівником д.і.н., проф. Ю.Г.Гошка.Ще одна реорганізація цієї установи сталася у 1991 р., коли розпорядженням Президії АН України Львівське відділення було переведено у статус Інституту народознавства АН України, призначивши першим директором цієї академічної установи  академіка НАН України, д.і.н., проф. С.П.Павлюка. Сьогодні Інститут визнана сучасна академічна установа, наукові наробки якої стали надбанням вітчизняної і світової науки. Основу наукових зацікавлень установи складають проблеми традиційної й сучасної культури українців, теоретичних аспектів української етнології, історії українського професійного мистецтва та його місця в загальноєвропейському контексті, теорії та історії народного ужиткового і сакрального мистецтва українців, українського фольклору. У складі Інституту діють сім наукових підрозділів, серед них – відділ історичної етнології (керівник – проф. С.Павлюк), відділ етнології сучасності (керівник – д.і.н. Я.Тарас), відділ соціальної антропології (керівник - к. історичних наук І. Марков), відділ мистецтвознавства (керівник – д.мист., проф. В.Овсійчук), відділ народного мистецтва (керівник – к.мист. Л.Герус), відділ фольклористики (д.ф.н., проф.. В.Сокіл). З особливим статусом в системі Інституту функціонує Музей етнографії та художніх промислів, один з найбільших музеїв за значимістю наявних фондових пам’яток і їх кількості – біля 100 тисяч (керівник – к.і.н. Р.Чмелик). Інститут обрано центром діяльності наукового співтовариства десяти держав Європи, об’єднаних у Міжнародну Комісію по дослідженню культури населення Карпат і Балкан (МКККБ, Голова Секретаріату – академік НАН України С.Павлюк). Створено чотири регіональні народознавчі центри, відділення Інституту – в Івано-Франківську, Луцьку, в Полтавській області (в Опішні), в Дрогобичу. Інститут має свій досить популярний журнал “Народознавчі зошити”, видавництво. Разом з Івано-Франківським краєзнавчим музеєм видає щорічник – “Наукові записки”. За два десятиліття діяльності Інституту вчені підготували cотні монографій, тисячі наукових статей, які, в основному, вдалося видрукувати. Важко уявити сучасне мистецтвознавство без фундаментальних праць П.Жолтовського чи В.Овсійчука, а українську етнологію без досліджень З.Болтарович, Р.Кирчіва, Ю.Гошка, С.Павлюка, К.Матейко, М.Худаша, Р.Кіся та інших вчених. Учені Інституту за наукову працю нагороджені державними  нагородами і преміями, зокрема, член-кореспондент Академії мистецтв України В.А.Овсійчук став лауреатом Національної премії ім. Т.Г.Шевченка, а член-кореспондент Національної академії наук України С.П.Павлюк нагороджений орденами "За заслуги" III і IIступеня. Учені Інституту реалізували Державну програму з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в частині виявлення, фіксації та збереження народно-традиційних пам’яток як матеріальної , так і духовної культури у  своєрідному масиві, у якому знаходилися в живому побутуванні реліктові пам’ятки ще з часів Київської Русі. Спеціально розроблена методика, проявлене  патріотичне усвідомлення вчених, їх наполегливість і професійність дали можливість за десятиліття польових експедицій у I, II,  і III  зонах відчуження, а також серед переселенців зібрати унікальний етнографічний, лінгвістичний, археологічний , краєзнавчий, мистецький матеріал і дані, що становлять  скарбницю народної, історичної пам’яті. Крім досліджень традиційної культури, професійного і народного мистецтва та фольклору українців, науковці Інституту в останні роки приступили до розробки теоретичної етнології, зокрема, української націології, мовленнєвої ситуації в містах України, урбаністики, динаміки етнокультурних процесів українського порубіжжя, української трудової міграції.

Адреса Інституту: проспект Свободи, 15, 79000, м.Львів

тел. (032) 227-01-57; (032) 255-31-26;  факс: (032) 291-01-55

 

Вартість квитка для дорослих………….20 грн.

Для учнів, студентів та пенсіонерів……10 грн.

Для дітей (від 5-ти років)………………..5 грн.

 

Вартість екскурсій для дорослих……….60 грн.

Для дітей, учнів, студентів та

пенсіонерів……………………………….40 грн.

 

Фотографування………………………….10 грн.

Відео зйомка……………………………....30 грн.

Фотосесія………………………………….200 грн.

Мапа доїзду

Зворотній зв`язок