UA

Нажаль небезпека на кожному кроці

28 серпня 2015 р.

 Небезпека від книги «Патриотизм и национализм: опыт и уроки истории», авторами якого єВіктор Якунін і Руслан Гула.

 Насамперед підкреслимо акцентовану місію – книга підготовлена тенденційно, з глибоким переконанням авторів у гуманізмі, людинолюбстві страхітливої російсько-комуністичної епохи, ідеологами якої були кровожерливі збоченці, типу Леніна, Сталіна, Дзержинського, Берії, Суслова, Брежнева тощо, протиставляючи  цій антилюдській   вакханалії з метою брутального очорнення національно-визвольні змагання, їх провідників. У цинічний спосіб проводиться спрямовано фальшива інтерпретація історичних подій, більшість яких сучасною історичною наукою обґрунтовує як такі, що об’єктивно відповідали стану суспільних процесів, об’єктивованій необхідності у руслі основної ідеї – визволення українського народу від російської окупації, знавіснілого більшовизму, московської одержавленої православної церкви тощо.

 Наукоподібне чтиво усім підібраним матеріалом та його подачею зорієнтовує читача, а навіть підбурює до несприйняття існуючого політичного ладу в Державі, що може розцінюватися як опосередкована агітація до сумніву щодо демократичності Конституції України, наполегливо ностальгуючи за втраченим «советским патриотизмом», який ніс народом СРСР і зокрема українському «всемерное развитие и культурный расцвет»(с. 94).

 Удаючись до методу протиставлення, автори постійно возвеличують відмерлу радянську епоху, її  ідеологію,цинічно зневажаючи і фальсифікуючи програмні засади ОУН, трактуючи їх як епігонство фашизму, щоб викликати у невдумливого читача негативне ставлення взагалі до визвольного руху, і його провідників, що «идеологические установки  и програмные устремления ОУН содержат эклектическую смесь фашистского тоталитаризма…, крайнего интегрального национализма…» (с.91), при  цьому умисне спотворюючи реальність, демонструючи наукове невігластво. Для них достатньо бравурних формул, через яких би  звучав барабанний бій комуністичної епохи, а вдуматись в ідеологію німецького завойовницького фашизму на підкорення, а навіть знищення народів та ідеологію визволення з-під окупації і створення Соборної Держави на демократичних засадах, для авторів антиісторичного опусу надто складно.

 Краще брехня, але яка лягає на душу, тішить спогадами про «демократизм і гуманнізм» сталінського режиму, а не серйозне науково відповідальне розміркування над складною, а заодно героїчною долею українців.

 А з яким глумом квазівчені поставились до унікальної постаті, гуманізмом і відвагою якої захоплюється освічений світ, митрополита Андрея Шептицького, оцінивши її, яка здатна на «… исключительную иезуитскую гибкость…» (с.98). Для цих писак уже в 2015 році, коли відомі, виняткової сміливості аж до самопожертви, численні факти порятунку євреїв, листи у Ватикан з суворою оцінкою фашизму, як злочину проти людяності, не існує, бо вони є ідеологічні динозаври минулого.

 Автори цієї книги не приховують свойого негативного ставлення до України, її Конституції, хоч би навіть з такого епізоду, коли вони відверто протестують проти нацією визнаного привітання «Слава Україні! Героям слава!», докоряючи «…лидерам всех  националистических партий и движений, а также партии либерального направления – «БПП», «Батьківщиною», «Удар», «Самопомич», що вони його визнали.

 Вважаємо заборонити для розповсюдження книгу Віктора Якуніна та Руслана Гули «Патриотизм и национализм: опыт и уроки истории», яка  своїм змістом провокує до повалення конституційного ладу в України;

-                     закликає до міжнаціональної ворожнечі через недоброзичливого ставлення до поляків, євреїв (с.94);

-                     ненауково, умисне неправдиво, навіть спотворено проводиться оцінка історії України у ХХ-ХХІ століттях;

-                     здійснюється паплюження провідних діячів новітньої української історії, культури, духовності;

-                     пропагуються форми і методи часів російсько-комуністичного режиму тощо;

 А хіба один із висновків авторів, що сучасний стан в Україні є не що іншим, як не «изуродованный системой нравственных координат…», що з утіхою підкреслюється, привело до «… провальных результатов частичных мобилизаций 2014-2015 гг. в Украине» (с. 169), не  красномовно підтверджує ворожість до України, беручи до уваги ще й те, що вони ні разу не обмовились про ворожість Росії до України.

 Книга шкідлива і неприпустимо її рекомендувати для навчання у школах, вузах і взагалі для читача. Авторів, які свідомо із переконання, своєю писаниною цілеспрямовано орієнтують населення України до незадоволення нинішнім суспільним ладом, опосередковано штовхають людей до масових протестів, позбавити права викладацької практики, а можливо і висловити підозру у зраді Державі.

 Дивує позиція ректорату як Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, так і ректорату Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного і його ректора  генерал-лейтенанта Павла Ткачука, де на кафедрі гуманітарних наук тривалий час працює полковник Міністерства оборони України, доктор історичних наук, професор Руслан Гула. А ми безмежно обурюємося офіцерам-зрадникам, чия зрадницька позиція забрала сотні життів українських громадян у сучасній війні з Росією. Чи  можуть автори цього маловартісного опусу прищепити любов до своєї Української Батьківщини, любов до чесного і справедливого життя?

Директор Інституту народознавства,

професор, академік НАН України                                              Степан Павлюк

                  Москва живе спотворенням нашої історії і сьогодення

  Українофобською фабулою з фізіологічною ненавистю до України, як держави та українців, як нації, у стилі невиліковної шизофренії і психологічного колапсу позначена писанина (бо це жовчно-потворний стиль) багатьох московських писак, здебільшого українських манкуртів. Зокрема Іщенко Ростислав, начебто український політолог, як постійна прив’язка до  сумновідомого українофоба Дмитра Табачника, розщедрився на  маловартісний брутальний за стилем  і незграбно підібраною і видуманою нібито інформацією опус «Крах Украины. Демонтаж недогосударства». Книга рясніє зневажанням національної історії, приниженням українського народу, розпалюванням міжнаціональної ворожнечі, порушенням конституційних положень про цілісність державної території тощо, що підлягає у відкритті кримінального провадження  за статтями зрада народу і державі.

 Такого ж змісту книга російського квазівченого О.Смирнова «Проект Новороссия. История русской окраины». Зокрема вказується, що Україна створена більшовиками на чолі зі Сталіним та Кагановичем (ст.243 «,,,Под Украину была отдана територыя едва ли не всей Южной Руси», включая Новороссию, а также пространство, где малоросов было меньшинство, как на Донбассе и части бившей територии Войска Донского. Как ми знаем, в последующие десятилетия эта фабрыкацыя Великой Украины продолжалась. От поляков и евреев были очищены  Галиция и Волынь, от венгров и чехов Закарпатье, от румын Буковина, от татар Крым, подаренный Киеву Хрущевым….»)

 О.Смирновим підкреслюється, що «…в действительности, такой регион, как Донбасс, собственно Украиной никогда и не был…» Існування держави Україна у її кордонах можливо лише насильницьким шляхом (ст..323 «…Другими словами, несмотря на существование украинской государствености на протяжении уже 90 лет, она по-прежниму имеет черты Южной России! Так что и противостояние на Украине вполне южнорусское: Малороссии и Новороссии, Галиции и Донбасса, Волыни и Крыма. Все ети земли на рубеже ХІХ-ХХ векав и составляли Южную Россию…»).

 Таким чином, у книзі О.Смирнова «Проект Новороссия. История русской окраини» (видавництво «Алгоритм», Москва, 2015 рік) викладені ідеї щодо відсутності історичних підстав існування держави Україна у її нинішніх кордонах, що можуть міститись окремі ознаки посягань на територіальну цілісність України.

   Інші видання, зокрема у авторстві Глеба Боброва, Федора Березіна «Я дрался в Новороссии», а також Сергія Бунтовського «Украинская химера. Украина антируского проекта» та інші, підготовлені наче під кремлівське ідеологічне кліше і дискутують між собою у аморальності, у психічному збоченні при викладі своїх українофобських думок і марень про знищення України.

 Пропозиції від вченої ради Інституту народознавства НАН України полягають в тому:

-         перекрити канал поступлення в Україну тієї та аналогічної квазіписанини;

-         особливо стерегти від психічно хворобливої писанини східні масиви України;

-         звернутися і запропонувати Міністерству інформації, Міністерству культури не тільки активно протидіяти агітаційній російській навалі, контраргуметуючи і контрпропогандуючи, але реально посилити інформаційні потоки на Сході України. У Донецькій і Луганській областях не поступає ані україномовна газетно-журнальна продукція, ані в достатній мірі радіо і телеінформація.

-         Відкрити кримінальні впровадження не тільки на названих авторів, але і на багато інших за статтею «Зрада…», які умисне спотворюють як історію, так і реальний стан сучасного буття.

Директор Інституту народознавства,

професор, академік НАН України                        Степан Павлюк