Нещодавно, 15 травня 2019 року, уся небайдужа культурно-мистецька та інтелектуальна спільнота України і за кордоном була вражена звісткою про руйнування унікального ансамблевого оздоблення у церкві Успіння Пресвятої Богородиці у смт. Славське, що належить до Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Там за згоди місцевого пароха громада збила штукатурку із розписами авторства Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка. Церква зведена у 1901 р. за проектом видатного українського архітектора тієї епохи Василя Нагірного, роботи виконувалися фірмою Івана Левинського. Патроном і опікуном цих робіт став Митрополит Андрей Шептицький. Розписи було виконано за авторським проектом М.Сосенка – художника, чиї сміливі новації у сфері сакрального малярства на початку ХХ ст. забезпечили відродження цієї галузі українського мистецтва на цілком новому якісному щаблі та за рівнем комплексного образно-художнього вирішення та силою естетичного переконання не мали собі рівних. На сьогодні цей унікальний комплекс, один з-поміж трьох збережених, на превеликий жаль безповоротно втрачено. Треба наголосити, що парох і громада були поінформовані про цінність пам’ятки. Однак ані масштаб пам’ятки, ані імена причетних до її спорудження видатних діячів української культури початку ХХ ст., ані попередження-прохання спільноти фахівців: мистецтвознавців, реставраторів, архітекторів, ані, навіть, застереження Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про усунення порушень Закону України не вберегли церкву від варварства та вандалізму.

Необхідно підкреслити, що церква Успіння Пресвятої Богородиці у Славському перебуває у власності громади та є пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2922-М). Закон України “Про охорону культурної спадщини” безпосередньо зобов’язує “ремонтні та реставраційні роботи на таких об’єктах виконувати за наявності письмового дозволу відповідної обласної державної адміністрації на підставі погодженої науково-проектної документації, якій передують необхідні науково-дослідні роботи. А будь-яке умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини караються штрафом до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого” (Ст. 298, п. 2 ККУ). Треба зазначити, що з 2009 р. громада і парох відмовляються підписати охоронний договір, котрий передбачає взяття на себе зобов’язання щодо утримання і експлуатації пам’ятки.

Уже відкрито провадження у Сколівському районному відділі національної поліції України за фактом нищення об’єкта культурної спадщини. Ми вимагаємо від усіх компетентних органів влади, а це – правоохоронні органи і Міністерство культури України, не дати спустити на гальмах цей злочин, зробивши справу розслідування і покарання винних справою честі! І це не просто пафосні слова. На превеликий жаль, за часів Незалежності ми маємо надто багато прикладів недбалого поводження з пам’ятками, що призводило і до їх нищення, і до їх втрати. Однак, з фактом зумисного, свідомого руйнування, нереагування на попередження спеціалістів і посадових осіб ми зіткнулися вперше. І для нас очевидно: це стало можливим тому, що за всі ці роки ще ніхто винний у пошкодженні чи нищенні пам’яток культурної спадщини не був притягнутий до відповідальності та не був покараний. Ця обставина розв’язує руки всім іншим недобросовісним служителям культу і громадам, які володіють безцінними творами мистецтва.

Як спільнота спеціалістів-науковців ми вимушені констатувати, що існуючий стан справ у ділянці охорони культурної спадщини не убезпечує наше безцінне, бо не відновлювальне, культурно-мистецьке надбання від руйнації. Дуже часто вона спричинена необізнаністю церковних громад, які користуються цим надбанням для відправлення літургійних обрядів. Проте, як ми бачимо, з’являються кричущі випадки зумисного нищення цих пам’яток, що є неприпустимим. Рік за роком і твір за твором ми втрачаємо величезний пласт нашої національної мистецької спадщини через недосконалість усієї пам’яткоохоронної системи. Тому ми також пропонуємо Міністерству культури України розпочати процес перегляду і зміни цієї системи. Як фахівці з історії мистецтва ми висловлюємо свою згоду на участь у проведенні слухань та обговорень цієї проблеми.

Звертаємося також і до церковної влади. Церква здійснює своє духовне служіння не лише через слово, воно відбувається також і через зримий образ. Роль цього образу неодноразово підкреслювали отці Церкви. Українська церква справедливо може пишатися тим, що упродовж багатьох віків витворила свій неповторний образ божественної краси, втіленої в настінному малярстві, іконах, різьбленні та орнаментальних розписах наших церков. Український храм це – з особливою любов’ю прикрашений дім Господній, образ квітучого раю, в який приходить людина, щоби побачити образ майбутнього життя і тим самим з іще більшою силою повірити в його Творця. Український народ завжди вмів створити в церкві досконалий образ Царства Божого. На це не шкодувалося ані сил, ані коштів. Найвеличніші діячі – князі, гетьмани, митрополити залишали по собі не просто пам’ятки, вони формували цілі культурно-мистецькі епохи, творили ту частину національної історії, якою ми з гордістю пишаємося. Від вас, наші вседостойніші отці, також великою мірою залежить чи буде ця спадщина збережена, чи зможуть наступні покоління українців, і не тільки, захоплюватися цим мистецтвом та через святі образи єднатися у вірі з усім християнським світом. При підготовці майбутніх священиків варто якнайпильнішу увагу звертати на їх глибоку мистецьку освіту, адже краса духовна розкривається тому, хто вміє бачити красу сотвореного світу. Такі отці не зможуть байдуже ставитись до сакрального мистецтва, а тим більше його зумисно нищити. І тут ми також готові простягнути руку допомоги із просвітницькими програмами, короткими курсами сакрального мистецтва тощо.

Втрата, якої зазнала українська культура і мистецтво є жахливою і непоправною. Вона змушує нас, спільноту фахівців – мистецтвознавців, музейників, реставраторів апелювати до вас, представників світської і церковної влади, з вимогою: не дати “потонути” цій справі у вирі щоденних турбот та зробити все можливе (і неможливе), щоб винні були покарані, а наша сакральна мистецька спадщина збереглася і була предметом гордості для майбутніх поколінь.

1. Павлюк Степан, директор Інституту народознавства НАН України, академік НАН України, доктор історичних наук, професор

2. Волицька-Зубко Ірина, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, заслужена діячка мистецтв України

3. Король Софія, завідувачка відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

4. Козак Назар, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства

5. Герій Оксана, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

6. Левицька Мар’яна, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

7. Грималюк Ростислава, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

8. Сидор Олег, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства

9. Нога Олесь, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

10. Жишкович Володимир, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства

11. Макойда Орест, ст.н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства

12. Іжевський Артур, н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства

13. Лесів Андрій, н.с. відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України, кандидат мистецтвознавства

14. Герус Людмила, завідувачка відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

15. Никорак Олена, пр.н.с. відділу народного мистецтва, професорка, докторка мистецтвознавства

16. Боньковська Софія, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

17. Шпак Оксана, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

18. Тріска Оксана, н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

19. Федорчук Олена, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

20. Колупаєва Агнія, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

21. Тарас Вікторія, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

22. Мотиль Романа, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

23. Болюк Олег, ст.н.с, відділу народного мистецтва, кандидат мистецтвознавства

24. Козакевич Олена, н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

25. Олійник Ольга, н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

26. Дутка Романа, ст.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

27. Куцир Тетяна, м.н.с. відділу народного мистецтва, кандидатка мистецтвознавства

28. Кісь Оксана, ст.н.с. відділу соціальної антропології, докторка історичних наук

29. Марков Ігор, докторант відділу соціальної антропології, кандидат історичних наук

30. Кісь Роман, ст.н.с. відділу соціальної антропології, етнолог, філософ, соціолінгвіст

31. Годованська Оксана, ст.н.с. відділу соціальної антропології, кандидатка історичних наук

32. Судин Данило, н.с. відділу соціальної антропології, кандидат соціологічних наук

33. Чорній Петро, н.с. відділу соціальної антропології, кандидат історичних наук

34. Заремба-Косович Ганна, н.с. відділу соціальної антропології, кандидатка соціологічних наук

35. Тарас Ярослав, завідувач відділу етнології сучасності, кандидат архітектури, доктор історичних наук, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, професор

36. Іванкова-Стецюк Оксана, ст.н.с. відділу етнології сучасності, докторка історичних наук

37. Балагутрак Микола, ст.н.с. відділу етнології сучасності, кандидат історичних наук

38. Білоус Віра, ст.н.с. відділу етнології сучасності, кандидатка історичних наук

39. Гузій Роман, ст.н.с. відділу етнології сучасності, кандидат історичних наук

40. Сегеда Сергій, пр.н.с. відділу історичної етнології, доктор історичних наук

41. Демчук Марія, ст.н.с. відділу історичної етнології, кандидатка філологічних наук

42. Мовна Уляна, ст.н.с. відділу історичної етнології, докторка історичних наук

43. Радович Роман, ст.н.с. відділу історичної етнології, доктор історичних наук

44. Замостяник Ірина, н.с. відділу історичної етнології, кандидатка історичних наук

45. Гощіцька Тетяна, н.с. відділу історичної етнології, кандидатка історичних наук

46. Зюбровський Андрій, н.с. відділу історичної етнології, кандидат історичних наук

47. Конопка Володимир, н.с. відділу історичної етнології, кандидат історичних наук

48. Сивак Василь, н.с. відділу історичної етнології, кандидат історичних наук

49. Клімашевський Андрій, заступник директора Інституту народознавства з наукової і музейної роботи, кандидат мистецтвознавства

50. Булгакова Людмила, ст.н.с. Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України, кандидатка історичних наук

51. Горбань Ірина, ст.н.с. Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України, кандидатка філологічних наук

52. Івашків Галина, ст.н.с. Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України, кандидатка мистецтвознавства

53. Сеньків Маряна,  провідний зберігач фонду “Плакат і графіка” Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України

54. Колотай Андрій, завідувач сектору експозиції Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України

55. Виноградська Галина, зав.сектору обліку, провідний зберігач фонду “Народна тканина” Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України

56. Кушнір Віталій, н.с., провідний зберігач фонду “Сучасна кераміка” Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України, кандидат історичних наук

57. Надопта Андріана, провідний зберігач фондів “Дерево”, “Меблі” Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України, кандидатка історичних наук

58. Пацай Тамара, уч. секр., ст.н.с., кандидатка історичних наук

59. Демедюк Марина, н.с. відділу фольклористики, кандидатка філологічних наук

60. Дяків Володимир, с.н.с. відділу етнології сучасності, кандидат філологічних наук

61. Голубець Орися,  н. с. відділу фольклористики, кандидатка філологічних наук

62. Бойко Ігор, н.с. відділу соціальної антропології, кандидат історичних наук.

63. Кузьменко Оксана, ст.н.с. відділу соціальної антропології, кандидатка філологічних наук

64. Браташ Роксоляна, головний зберігач фондів Музею етнографії і художнього промислу Інституту народознавства НАН України

65. .Сокіл Василь, завідувач відділу фольклористики, доктор філологічних наук, професор

66. Коваль Галина,  ст.н.с. відділу фольклористики, ст.н.с., кандидатка філологічних наук

67. Сокіл-Клепар Наталія,  ст.н.с. відділу фольклористики, ст.н.с., кандидатка філологічних наук