Минає річниця з дня, коли відійшов у засвіти Василь Сокіл

15 квітня 2026 року минає річниця з дня, коли відійшов у засвіти Василь Сокіл – видатний український науковець, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України, довголітній завідувач відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України. Його ім’я назавжди вписане в історію української науки. 

Василь Сокіл залишив величезну наукову спадщину, яка сьогодні є джерелом знань, творчої наснаги та розвитку для нових поколінь дослідників. До останніх своїх днів він був відданим своєму покликанню – працював сам і щиро цінував працьовитих людей, надихаючи їх власним прикладом. 

Василь Сокіл – непересічна особистість в українській науці та культурі. З його діяльністю пов’язується зародження та утвердження львівської школи у фольклористиці. Як фахівець працював у різних напрямках: історії, теорії, поетиці фольклору, проводив результативні польові дослідження. Науковий доробок ученого великий і різнобічний: історична народна проза, голодомори в Україні, життєписи про багатьох народознавців, релігійних діячів, борців за волю України, народна пісенність. Його праці відзначаються широкою джерельною базою, глибокою аналітикою та важливими теоретичними узагальненнями. Під керівництвом В. Сокола здійснено підготовку та видання першої в Україні фольклористичної енциклопедії. Він зібрав та видав антологію українських колядок і щедрівок, зафіксованих упродовж двохсот років. Надзвичайну цінність мають його власні фольклорні записи з різних регіонів України та з-поза її меж (зокрема, зібрання народних пісень від українців Зеленого Клину). В. Сокіл проводив теренові дослідження етнокультурної традиції сіл, пов’язаних з такими помітними постатями, як І. Франко І. Вагилевич, А. Могильницький, М. Зубрицький; брав участь в експедиціях у зону катастрофи на Чорнобильській атомній станції. 

Студії В. Сокола, його польові спостереження суттєво збагатили українську фольклористику. Усі праці мають націєтворчий характер, а тому є цінним надбанням науки про уснопоетичну творчість і становлять важливу сферу культурного фонду України.

Були роки, коли за фольклорні записи та національну позицію він зазнавав переслідувань, однак це не зламало його, а, навпаки, ще більше загартувало як науковця і як особистість, віддану своїй справі та українській культурі. Важливим місцем сили для нього залишалося його рідне село Волосянка – джерело натхнення, внутрішньої рівноваги та життєвої мудрості. Постать Василя Сокола має особливе значення для України – як символ інтелектуальної сили, наукової гідності та служіння своїй нації.

Світла пам’ять про нього завжди буде в наших серцях.