Як Дон Кіхот від науки 

вміло «зґвалтував» поважне періодичне видання?

Редакція особливо рейтингового видання «Дзеркало тижня. Україна» беззастережно, з повною довірою до дописувача, надрукував «опус» містечкового, але амбітного вченого Пошивайла Олеся, котрий в брутальній формі, не аргументовано, а застосувавши стиль маститого безвідповідального, аморального дописувача, який сприймає плювки на себе, як ранкову росу, виключно недоброзичливими, вразливими гаслами намагався споганити  наукову працю колишньої своєї колеги Олени Щербань. Йдеться про допис під назвою «Як у Львові зґвалтували науку» у випуску № 23 за 16-22 червня 2018 року. Насправді зовсім не хотілося згадувати про нікчемні потуги опішнянського Дон Кіхота, який хвацько вимахував шабелькою з кукурудзяного стебла на свого «напасника» – колегу, яка порушила його чваньковитий спокій, проявила агресію на впорядковане блаженство керівника музейного осередку. Агресія виникла з того, що Олена Щербань, підготувавши за час аспірантури кандидатську дисертацію з етнології, безпідставно, навмисно впродовж трьох років не допускалася до захисту своїм науковим керівником (О. Пошивайлом), хоч на той час уже опублікувала 34 статті (!). За ухвалою відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України дисертацію Щербань О. було рекомендовано до захисту. Захист був успішним, що і стривожило Пошивайла. Невдовзі Олена Щербань і її чоловік, теж кандидат історичних наук, були «витіснені», шляхом шантажу, надуманих претензій, з числа співробітників опішнянського музею гончарства. Працьовита, вдумлива Олена Щербань звернулась, уже як старший викладач Харківської Державної Академії  культури МОН України із заявою і листом від дирекції Академії з проханням до нашого Інституту народознавства НАН України бути науковим куратором докторської дисертації. Вчена рада Інституту народознавства схвалила план-проспект дисертації і ретельно, впродовж періоду виконання докторату, відстежувала науковий процес. І, зрозуміло, завершену дисертацію відділ історичної етнології рекомендував до захисту. І… таке враження, що на Інститут, наукового консультанта, спеціалізовану раду із захисту дисертацій, опонентів насунувся опішнянський цунамі свавілля і брутальності розгніваного Пошивайла. Здавалось би, від чого такий переполох, несусвітня брутальність особи, яка маніпулятивно доповзла до докторського диплому, зазнавши в Інституті мистецтвознавства, етнографії та фольклористики ім. М.Т. Рильського нищівної поразки, коли більшість членів спеціалізованої ради визнала дисертацію низьковартісною при відсутності наукового стилю, структурної розпорошеності тощо. Але ж невдовзі при Інституті політології створюється спецрада (з якого б це дива (!)), із захисту етнологічних дисертацій, у якій створено умови для наукового остепенення номенклатури, у якій одокторився як етнолог пріснопам’ятний Дмитро Табачник, …а там і Пошивайло. Як виявиться, Пошивайло наділений винятковою здатністю до «переконування».

У народі кажуть:  «Не дай Боже з хлопа пана». А хлоп у науці, на прикладі Пошивайла, це жахіття! Ніс задертий так вгору, що і землі перед собою не бачить. Уявіть собі, що Пошивайло докоряє спеціалізованій раді, що він їх «поінформував» про «академічний плагіат, само плагіат, фабрикацію, фальсифікацію» і таке інше, а вони, бачте, не прислухались. Атакував заздалегідь листами, дзвінками опонентів, а вони такі вперті, що «надали фальшовані висновки». Бо вони, опоненти, як висловиться Пошивайло, є аматори в науці і він не дозволить «ґвалтувати науку». А ці опоненти відомі світові вчені – Мирослав Саполига зі Словаччини, як президент Товариства словацьких етнологів, автор понад 50-ти книжкових видань і кілька сотень наукових публікацій; Георгій Кожолянко, Оксана Франко – професори, доктори наук із численними науковими працями, і вони для Пошивайла – «аматори». Дон Кіхот з Опішні та й годі! Це зовсім не смішно. Бо це страшно, коли проаналізувати і перевірити на правдивість висловлених звинувачень до докторської праці: що вона менша за обсягом, що неналежної  кількості наукометричних публікацій, і недостатньо зарубіжних, і … а зовсім відсутні щонайменші застереження щодо наукового рівня тексту, теоретичної бази, методологічних засад і врешті наукових висновків.

Багатосторінкові опуси-звинувачення були скеровані до Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, засмітив численними дописами соцмережі тощо.

Реакція АК МОН України була у рамках затвердженого порядку: дисертація Олени Щербань була направлена на експертну оцінку ще у три спецради і на експертизу щодо плагіату і компіляції. Усі три спецради висловились позитивно щодо дисертації, визнали, що докторська праця сумлінно підготовлена, є успішним і оригінальним науковим дослідженням, відсутні елементи компіляції чи плагіату (78% авторського тексту, дещо самоплагіату і решта дублюються загальноприйнятні для дисертацій фрази і формулювання). Понад 80 (!) українських вчених (усі доктори наук) визнали докторат Олени Щербань таким, що відповідає усім вимогам, викладених у Порядку присудження наукових ступенів. Диплом доктора історичних наук за спеціальністю «етнологія» уже виданий ученій!

Усі амбітні недоброзичливі зусилля Пошивайла канули в лету. Але залишився великий осад і осуд наукової недоброчесності опішнянського Дон Кіхота, який через бізнесову конкуренцію і небезпеку втратити керівництво у Відділенні керамології Інституту народознавства НАН України вдався до такого аморального вчинку.

Схвалено на засіданні вченої раді Інституту народознавства  НАН України (протокол №12 від 04.06.2019р.)

Степан Павлюк

доктор історичних наук, 

академік НАН України

професор