З шанобливим проханням до Єрархів Українських Церков Преосвященних Святослава і Епіфанія, а також суспільства!

Проминає уже 2021 рік, а вірячи Української Греко-Католицької Церкви, як і Православної Церкви України залишаються в очікуванні хоч-би якогось сигналу від Єрархів про канонічне, прийняте в світовому християнстві вшанування величі народження Ісуса Христа, Його Рождества для людства, яке благословенно відбувається 25 грудня. Це богословська подія, яка не може корегуватися жодними історичними чи політичними подіями, окрім планетарного уточнення, яке склалося з сонячним календарем, який був укладений ще за історичної епохи Юлія Цезаря у Римській імперії і був введений з 1 січня 45 р. до н.е. Уточнений знову ж у Римі папою Григорієм ХІІІ 4 жовтня 1582 р. Весь християнський світ поступово перейшов на нове літочислення, знаний у народах як Григоріанський чи ще новий вселенський календар, усвідомлюючи фундаментальну істину, що усі події, що відбувалися з Ісусом Христом, є одно часовими для всіх християн, незалежно від конфесійної приналежності – римської католицької чи візантійської православної. Константинополь у суперечці з Римом не одразу прийняв нововведення, але згодом поступився перед незаперечною реальністю – обертання планет є явищем незмінним і сонячний календар вкладений для усіх землян. Таку правду визнали усі народи світу і усі релігії, крім православної, яка теж зрозуміла об’єктивність запровадженого календаря і буде позбуватися недоречного консерватизму. Щоправда, тільки московський православний уламок, цілковито заполітизований, підпорядкований московським царям, а сьогодні неадекватному, цинічному людиноненависнику Путіну з хворобливими амбіціями на світове визнання, послуговується московськими печерними попами. Такого календарного невігластва, цивілізаційної відсталості дотримуються у християнському світі тільки декілька церков, як політичних сателітів Москви – це Білоруська і Сербська, і на превеликий жаль і сором ще й українська не тільки Православна, а ще й Греко-Католицька.

Уже понад половини українських вірян дивуються зі спокою, комфортності Єрархів Української Греко-Католицької та Православної Церкви України, які не проявляють жодного бажання, крім кволої репліки про те, що начебто, неготовність вірних до такого переходу. Єрархів навіть не тривожить порушення біблійного канону, що Христос народився для всіх християн в один час і порушення цього є святотатством. Святотатство полягає у тому, що Єрархи не допомагають вірянам, не пояснюють, щоб позбутися нав’язаного ще малограмотним російським царем – сатрапом Петром І юліанського календаря, щоб вирізнятися у християнському світі, бути іншим від західноєвропейського світу. Політичний зашморг над церквою існує і понині. І, на жаль, проповідується церковними Єрархами, лукаво оправдовуючись думкою незначної кількості українського люду про якусь українську традиційність. Із суспільством слід розмовляти і пояснити, що традиційність зберігається, лишень змінюється час її проведення. А для цього необхідно поширити серед віруючих хоч би церковний календар з новим і старим літочисленням, який ще підготував Величний Андрей Шептицький ще у 1943 році, опублікований у молитовнику  (якщо у Вас не має, то я Вам його подарую).

Високочесні Єрархи, проповідуйте правду впродовж року!

Щиросердечно до Вас!