Відійшла у вічність унікальна постать – Кшиштоф Вєрніцький, італійський вчений-музикознавець, професора славістики  Римського університету, який палав своєю любов’ю України, її пісенного колориту і багатства, до незрівняної Соломії Крушельницької.

Коли йдеться про Кшиштофа Вєрніцького, то одразу виринає сутнісна ознака цієї багатогранної, колоритної постаті, у системі координат поведінкової культури якого - невичерпність любові і оптимізму. Очевидно, що музиці притаманне найповніша відкритість душі і серця, і незалежно, чи це стосується фольклорної пісенної творчості, чи складних класичних форм. У високу музику із захопленням вслухається усе людство, однак при цьому потребує незначної підказки – допомоги камертоном для чистоти звучання. Своєрідним камертоном для повноцінного сприйняття музики багатьох народів світу. Виступає професор Вєрніцький, уже випустивши у світ аудіокниги про музику бразильців, чилійців, перуанців, підсиливши сприйняття органічним вплетенням історичної долі цих народів.

Ще одним творчим здобутком професора стала аудіокнига «Музична подорож до України Кшиштофа Вєрніцького», якою автор якнайповніше і якнайщиріше висловив своє захоплення унікальним музично-пісенним спадком українського народу, проникнувши і перейнявшись музичною культурою українців. Професор Вєрніцький на повний голос засвідчив закоханість в Україну, як  свого часу заманіфестували високе почуття приязні елітні представники культури, письменства, науки не лише слов’янських народів. Німецький літератор Ф. Боденштедт висловився про українську пісню, багато з яких переклав, що «українська пісенна поезія є найвища не тільки серед слов’ян, а й у світі» і що такі досконалі твори міг створити народ «надзвичайно високої культури». І з таким рівнем пієтету про українську пісню писав чеський вчений Л. Нідерле. А що вже говорити про А. Міцкевича, який пристрасно назвав  українську пісню «духовним обличчям нації».

Кшиштоф Вєрніцький — сьогодні, безумовно, найбільш компетентний в Європі знавець історії українського музичного мистецтва. Його помешкання у Римі ─ справжня величезна скарбниця української музики, яка збиралася по всьому світу у різних формах ─ від перших платівок до сучасних носіїв звуку. Висока компетенція музикознавця підтверджена популярністю передач, які він роками вів італійською та німецькою мовами на відомих радіостанціях Риму і Кельну, де професор Римського університету живе і працює. Автор кількох монографій з історії музики, він знаний низкою аудіокниг, в яких представляє маловідомі або дає нові тлумачення музичної культури окремих народів. Україна та її музичне багатство роками перебуває в центрі уваги дослідника. З проголошенням незалежності України професор Вєрніцький розпочав серію радіопередач про Україну, які мали широкий відгук, що вело до задуму втілити знання у сучасних формах інформації. Автор керувався прагненням представити Україну та її народ як глибоко європейський з виразно самобутньою музичною культурою на всіх рівнях та етапах її розвитку. Складне завдання представити Україну в послідовності 

історії, розмаїтті талантів, митців, жанрів автор вирішує вибором яскравих прикладів, лаконічних визначень, ефектних цитувань. Особливий акцент зроблено на прагненні звільнити образ України від стереотипних уявлень про лише фольклорні вияви, а показати народну творчість як складову багатого спектру національної і загальносвітової музичної культури. На рівні світової класики до аудіокниги залучені талановиті твори А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського, М. Леонтовича, М. Лисенка, Л. Ревуцького, М. Скорика та багатьох інших світової величі композиторів. Автор вміло зманеврував подачу жанрово пісенного різноманіття з класичними творами, продумано вклавши блискучі коментарі, які пояснюють українську музичну стилістику, тісно пов’язану із суспільно-політичним життям, та навдивовижу багату традиційно-обрядову культуру. Україна має чимало друзів у світі, але ще більше тих, які не мають достатньо уявлень про нас.
В особі Кшиштофа Вєрніцького маємо не лише блискучого знавця, а й критичного оцінювача історії української культури. Його ставлення засновувалося на глибокому знанні, але й критичному сприйнятті існуючих уявлень. Прагнення розказати європейському слухачеві про Україну пройняте усвідомленням, що йдеться про народ і традицію, яка є складовою європейської спадщини, давши їй свій багатющий внесок. Його розповідь про Україну становить особливий інтерес як погляд європейця, мешканця Італії й Німеччини ─ ззовні, що дає можливість по-новому, оригінально показати вже існуючі уявлення. Вєрніцький робить особливий наголос на приналежності української музичної спадщини до головних європейських епох, показує участь українців у творенні європейської музичної культури. Автор прагне не лише уникати, але й заперечити штампи щодо України як своєрідної terraincognita, відкриваючи її справжнє обличчя. Він створює широку мозаїку, своєрідну поліфонію українського музичного мистецтва, даючи численні інформації, невідомі європейській аудиторії. Водночас чимало явищ, представлених автором, можуть бути новими й для українського слухача. 

Аудіокнига, яку створив Кшиштоф Вєрніцький, становить оригінальний, свіжий погляд іноземця, сповненого симпатій до України, що спонукає до бажання і потреби представити цю розповідь іншими мовами світу. Після німецького, польського видання виникає інтерес в інших країнах ─ як прагнення з допомогою натхненної розповіді автора пізнати Україну крізь її музичну культуру. 

Нестерпно усвідомлювати про незрівнянну втрату для української музичної культури, коли професор Вєрніцький з пафосом підкреслив для світу естетичну своєрідність національного українського мелосу.

академік НАН України

Степан Павлюк 

професор Євген Пащенко