19-20 жовтня 2017 р. у Центрі дослідження білоруської культури, мови та літератури у Мінську відбувся Міжнародний науковий форум «Традиційний білоруський костюм в європейському культурному просторі». Організатором форуму виступив Відділ давньобілоруської культури Центру дослідження білоруської культури, мови та літератури, зокрема Лазуко Борис Андрійович, завідувач відділу, кандидат мистецтвознавства, доцент, Віннікова Марія Миколаївна, старший науковий співробітник, кандидат мистецтвознавства та Богдан Поліна Олександрівна, молодший науковий співробітник відділу. У роботі форуму взяли участь представники з Білорусії, України, Литви, Естонії, Росії.

Програма форуму відзначалась різноманіттям запланованих акцій. Відкриття відбулось у Великому залі корпусу інститутів Відділення гуманітарних наук та мистецтв Національної академії наук Білорусії доповідями Віннікової Марії Миколаївни, старшого наукового співробітника відділу давньобілоруської культури, кандидата мистецтвознавства, «Традиційний костюм – візуально-образна складова етнічної культури білорусів», Новіка Олександра Олександровича, завідувача відділу європеїстики Музею антропології і етнографії ім.. Петра Великого (Кунсткамера) РАН, кандидата історичних наук, «Білоруські колекції МАЕ РАН: нові експедиційні привезення і нові проекти» та Пійрі Реет, куратора Естонського національного музею в м. Тарту «Виставка національного костюму в Естонії. Кураторський досвід».

В приміщенні Музею Давньобілоруської культури НАН Білорусії було відкрито дві виставки: «Па адзенні сустракаюць» (По вбранню зустрічають») та «Ад чэпчыка да капялюшыка» («Від очіпка до капелюшка») з музейного зібрання відділу давньобілоруської культури Центру дослідження білоруської культури, мови та літератури НАН Білорусії та зібрань Білоруського державного музею народної архітектури і побуту. Перша з них демонструвала розмаїття білоруського народного вбрання із різних етнографічних районів, багатство композиційних вирішень та прийомів оздоблення, відмінності у головних уборах, а також міські варіанти вбрання кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. У другій увагу було зосереджено та тих еволюційних змінах, які відбулись у жіночому головному уборі протягом ХХ ст., поступовій відмові від традиційних очіпка та намітки і переходу до міських форм, наприклад, до капелюшка. Доповнювали виставки демонстрації реплік традиційного білоруського вбрання, створених у НВРУП білоруських народних ремесел «Скарбниця» на основі наукових реконструкцій його втрачених чи маловідомих локальних варіантів, інтерпретацій традиційної ноші, та сучасного одягу, створеного за мотивами давнього.

В межах форуму відбулась Міжнародна науково-практична конференція з підсекціями: «Проблеми вивчення, збереження і популяризації традиційного костюма», «Головні убори в традиційному костюмі» і «Локальні особливості традиційного білоруського костюма: нові матеріали і досвід реконструкцій». Українська делегація була представлена науковцями з Інституту народознавства НАН України. Так, у доповіді Герус Людмили Мечиславівни, завідувача відділу народного мистецтва, старшого наукового співробітника, кандидата мистецтвознавства висвітлювались питання репрезентації, збереження та розвитку народного вбрання на основі збережених ляльок; Федорчук Олена Степанівна, старший науковий співробітник відділу народного мистецтва, кандидат мистецтвознавства яскраво продемонструвала сучасну традиції весільного вінка у с. Підвисоке Снятинського району Івано-Франківської обл., Куцир Тетяна, молодший науковий співробітник відділу народного мистецтва, запропонувала класифікацію декору народного вбрання на основі традиційної ноші Опілля. Жваву дискусію викликала доповідь Косміної Оксани Юльївни, старшого наукового співробітника відділу історичної етнології «Українська традиційна сорочка – міфи і реальність». Аудиторію зацікавили доповіді Бернотайте-Беляускене Далі, керівника відділу народної творчості Дитовського художнього музею «Литовський традиційний костюм і його іконографія (за матеріалом виставки в Литовському художньому музеї 11.05.2017 – 05.11.2017)», Лебеднікайте Мігле, старшого музеолога Національного музею Литви у м. Вільнюс, кандидата мистецтвознавства, «Литовський національний костюм у творчості художників і народних майстрів другої половини ХХ – початку ХХІ ст.», Лобачевської Ольги Олександрівни, професора кафедри етнології і фольклору Білоруського державного університету культури та мистецтв (м. Мінськ), доктора мистецтвознавства, доцента, «Орнамент і «вишиванка» - від традиції до національного коду (білоруські практики 2010-х рр..)». Такі доповідачі як Бобрович Г.А., Бобрович Н.А. (м. Вітебськ), Літвінова Ю.М. (м. Бобруйськ), Шпілевська А.Ю. (м. Молодечно), Василько О.М., Фунт І.І. (м. Свіслоч), Макарова М.П., Романова Н.Є. (м. Санкт-Петербург) та ін. поділились досвідом збереження та реконструкції народного вбрання, нюансами відтворення традиційного крою та оздоблення.

Учасники форуму мали змогу відвідати Науково-виробниче підприємство білоруських народних ремесел «Скарбниця», з роботами якого вони ознайомились на виставці. Директор Тарайкович М. А. та провідний художник-модельєр підприємства Галієвська О.Д. розповіли про наукову роботу, яка передує реконструкціям, познайомили з матеріалами та основними принципами роботи, провели по виробничих цехах і виставковому залі.

Однією з найяскравіших подій форуму став показ різноманітних способів укладання намітки та хустки. Литовський варіант носіння намітки демонструвала Бернотайте-Беляускене Даля, два способи білоруського завивання – Віннікова М. М.. Створені ними головні убори викликали загальне захоплення та переконливо засвідчили тривалість народних традицій, їхню естетичну вартість. Білоруські дослідники Юдіна І.О. (м. Вітка) і Вискварка С.Г. (м. Любань), а також український науковець Косміна О.Ю. (м. Київ) розкривали можливості зав’язування хустки. Найбільш оригінальними були локальні варіанти із м. Любань, у яких пов’язували водночас дві, а то й три хустки, формуючи таким чином складні конструкції, основу яких становила зачіска, закріплена за допомогою очіпка.

Організаторам форму вдалось створити неповторну атмосферу тепла і затишку, продемонструвати народне вбрання як естетичне та актуальне явище, вдихнути життя у задавалося б забуті намітки і хустки.