6 січня на 85 році життя відійшла у вічність відома дослідниця декоративно-прикладного мистецтва, доктор мистецтвознавства, професор, щира і чуйна людина Раїса Володимирівна Захарчук-Чугай. Раїса Володимирівна народилася 5 червня 1934 року у с. Острів Радивилівського району Рівненської області у родині українців, селян-середняків Ольги Олексіївни і Володимира Степановича Захарчуків.

Фахову освіту Раїса Володимирівна здобула спочатку у Дубнівському педагогічному училищі, згодом у Львівському державному університеті імені Івана Франка. 1961 року Раїса Володимирівна розпочала наукову діяльність у Музеї українського мистецтва (нині – Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького) на посаді молодшого наукового співробітника відділу народного мистецтва. Від 1972 року вже знана дослідниця західноукраїнської вишивки Раїса Володимирівна працювала в Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР (тепер Інституту народознавства НАН України)  спершу молодшим науковим співробітником відділу мистецтвознавства.

У 1977 році на спеціалізованій вченій раді під головуванням доктора мистецтвознавства Дмитра Сараб’янова у Московському університеті імені М. В. Ломоносова відбувся захист кандидатської дисертації Раїси Володимирівни Захарчук-Чугай, яка була присвячена комплексному дослідженню народного декоративного мистецтва Яворівщини на Львівщині.

Вагомим був внесок Раїси Володимирівни у створення відділу народних художніх промислів (тепер – відділ народного мистецтва Інституту народознавства НАН України), який вона очолювала у 19791992 рр. Як керівник, основну увагу приділяла дослідженню історії та сучасного стану народних художніх промислів, запровадила комплексне вивчення різних видів народного мистецтва. Власні дослідницькі інтереси вчена більшою мірою зосередила на вишивці. Результатом стала ґрунтовна монографічна робота «Українська народна вишивка: Західні області УРСР». У 1995 році за цією темою Раїса Володимирівна Захарчук-Чугай захистила докторську дисертацію «Народна вишивка Західної України ХІХ–ХХ ст. (Проблеми традицій)». У цьому ж році їй було присуджено ступінь доктора мистецтвознавства зі спеціальності «декоративне і прикладне мистецтво». 22 листопада 1996 року вченій присвоєно вчене звання професора зі спеціальності «декоративне і прикладне мистецтво». Раїса Володимирівна стала членом спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій у Львівській академії мистецтв, згодом  у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ), Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв (м. Київ), Інституті реклами (м. Київ), Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

Свої дослідження Раїса Володимирівна Захарчук-Чугай ґрунтувала на власних польових матеріалах. Вона була організатором та учасником багатьох експедицій у різні куточки України. У 19941999 рр. вчена працювала у культурологічній експедиції, ініційованій Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Інститутом народознавства НАН України. Наслідком дослідницьких старань вченої стала книга «Народне декоративне мистецтво Українського Полісся. Чорнобильщина».

Упродовж 19942001 рр. на запрошення управи Українського музею у Нью-Йорку та Консисторії Української Православної Церкви у США Раїса Володимирівна працювала над каталогізацією збірок українського мистецтва у Нью-Йорку і музею Церкви-Пам’ятника св. Андрія Первозванного в Бавнд-Бруці (штат Нью-Джерсі). 1996 року на запрошення Патріарха Автокефальної Української Православної Церкви Мстислава брала участь у підготовці виставки до тисячоліття Хрещення Руси-України у музеї Церкви-Пам’ятника, за що відзначена Благословенною грамотою «За жертовність і труди во славу Автокефальної Української Православної Церкви та за фахову службу (роботу) нею виконану у музеї Церкви-Пам’ятника США» за підписом архиєпископа Антонія. За результатами досліджень у США була підготовлена праця «Українська народна вишивка США як символ національної культури».

Дослідницьку працю Раїса Володимирівна Захарчук-Чугай постійно поєднувала з педагогічною: в Художньому училищі імені Івана Труша (курс «Художні народні промисли України»), у Львівській академії мистецтв (лекції з історії та теорії мистецтва на кафедрі моделювання костюму, з 1999 року  професор кафедри), у Львівському державному університеті фізичної культури (курси «Історія української культури», «Історія мистецтва», «Основи педагогічної майстерності»). Раїса Володимирівна Захарчук-Чугай підготувала плеяду талановитих вчених. Зокрема, вона керувала дисертаційними працями з прорізного орнаменту в системі декору українського житла Михайла Станкевича (захист 1986), з розвитку українського радянського гобелена Галини Кусько (1987), з народного костюму Поділля ХІХ–ХХ століття Зеновії Тканко (1990), з ковальства ХІХ–ХХ століття Софії Боньковської (1991), з народних жіночих прикрас України ХІХ  початку ХХ століття Ганни Врочинської (1994), з килимарства Поділля Олени Падовської (1994), з української вибійки Романи Дутки (1995), розпису тканини Таміли Печенюк (1996), з хатнього розпису Поділля Наталії Студенець (1997) тощо. Вчена виступила рецензентом багатьох вагомих праць, членом редакційних колегій поважних мистецьких видань.

Власний дослідницький доробок Раїси Володимирівни Захарчук-Чугай становить більше 250 позицій наукових текстів. Серед значних напрацювань вченої: альбоми, присвячені творчості славетної родини різьбярів Гуцульщини Шкрібляків (1979), мисткині Ганни Вінтоняк (1983); довідник «Народні художні промисли УРСР» (1986, відповідальний редактор); монографії «Народне декоративне мистецтво Яворівщини» (1979), «Українська народна вишивка. Західні області УРСР» (1988), «Народне декоративне мистецтво Українського Полісся. Чорнобильщина» (2007), «Гуцульська вишивка з колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського» (2010, у співавторстві з О. І. Никорак, К. Р. Сусак); навчальні посібники «Декоративно-прикладне мистецтво» (1992, у співавторстві з Є. А. Антоновичем та М. Є. Станкевичем), «Українське народне декоративне мистецтво» (2012, у співавторстві з Є. А. Антоновичем) тощо.

Раїса Володимирівна Захарчук-Чугай завжди з вдячністю згадувала своїх визначних соратників  Віру Свєнціцьку, Ірину Гургулу, Софію Чехович (Львівський музей українського мистецтва), Юрія Гошка, Антона Будзана, Катерину Матейко, Павла Жолтовського, Фаїну Петрякову, Юрія Лащука (Музей етнографії та художнього промислу), Володимира Овсійчука, Миколу Моздира, Романа Кирчіва, Михайла Станкевича (Інститут народознавства НАН України).

Колектив Інституту народознавства НАН України, наукова мистецька спільнота глибоко сумують з приводу важкої втрати. У серцях кожного навічно залишиться світла пам'ять про Раїсу Володимирівну Захарчук-Чугай  сердечну Людину та видатну Вчену.

Людмила Герус