Вічна пам’ять про Вченого, який прожив достойне життя, Ігор Марков
У воєнні дні загальної скорботи України з глибоким сумом повідомляємо про невиповниму й передчасну втрату – 21 червня 2022 року після тривалої і невиліковно важкої хвороби на 60-му році життя відійшов у засвіти наш добрий і щирий колега − Ігор Марков, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, засновник та перший завідувач Відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України.
Історик за освітою, alma mater якого став Львівський державний університет імені Івана Франка, політолог й соціолог за покликанням, Ігор розпочав свій трудовий шлях в Інституті українознавства НАН України (1985-1995). Десять років праці спершу старшим лаборантом сектору соціології, а згодом науковим співробітником сектору політології та права стали доброю школою до формування власної академічної постави, а головно − виразної візії майбутнього української гуманітаристики як незалежної науки. Задля цього Ігор завжди був серед перших, хто ініціював та організовував важливі дослідницькі платформи та практичні лабораторії. Із перших років Незалежності України Ігор Марков засновує політологічний центр «Генеза» та журнал під такою ж назвою. Відтоді упродовж семи років Ігор Марков був керівником дослідного відділу Політологічного центру „Генеза“ Благочинного Фонду „Ставропігіон“, головним редактором науково-аналітичного щорічника Політологічного центру „Ставропігіон“ (1992-1999). Цю роботу поєднував із підвищенням кваліфікації, стажувався за кордоном, зокрема в Українському Вільному Університеті (Мюнхен, 1990,1991 рр.); дослідному інституті „Радіо Свобода / Вільна Європа“ (Мюнхен, 1993 р.); Школі суспільних наук Польської Академії Наук (Варшава, 1993 р.), в Університеті штату Коннектикут (США, 1996 р.), учасник дослідницької стипендії Програми ім. Фулбрайта (2019-2020 р.)
Маючи добре стратегічне мислення та гостре бачення загальносвітових соціо-економічних процесів, Ігор Марков у 1999-2003 роках очолює Лабораторію соціальних досліджень Центру підтримки приватної ініціативи у м. Львові. Ґрунтовні знання міжнародних процесів, широкі особисті та наукові контакти у сфері політики сприяють тому, що І. Маркова обирають головним консультантом відділу дослідження проблем глобалізації та європейської інтеграції Національного Інституту проблем міжнародної безпеки при Раді Національної безпеки та оборони України, а також радником голови Львівської облдержадміністрації.
Кипуча суспільно-громадська активність Ігоря Маркова проявилася у його багатьох міжнародних наукових проектах, які відіграли значиму роль у формуванні новаторських політичних платформ та засад українського громадянського суспільства. Згадаємо кілька з них: крос-регіональне соціологічне дослідження «Стан українського соціуму напередодні виборів 1998-1999 років»; «Духовно-релігійні орієнтації сучасної української молоді»; соціологічно-статистичне дослідження та медіамоніторинг «Релігійні конфесії трьох галицьких областей і президентські вибори 1999 року в Україні»; «Особливості сприйняття Української Греко-Католицької Церкви у трьох регіонах України» (Львів, Київ, Донецьк); за підтримки німецького фонду «Хайматгартен» займався комплексними соціологічними дослідженнями «Процеси української трудової міграції в Росії: соціальні та гендерні аспекти» (2010-2011 рр.); «Опрацювання концепції політики циркулюючої міграції українців до ЄС у взаємодії експертних середовищ та аналітичних центрів України та ЄС» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
Дуже важливим у його діяльності була участь у співпраці з колегами відділу в міжнародному проекті «Транснаціональна міграція в перехідний період: трансформативні характеристики тимчасової мобільності людей» (EURA-NET). Упродовж 2014-2017 рр. цей проект реалізовувався Консорціумом у складі університетів і дослідних центрів з 12 країн Європи та Азії, підтримувався 7-ю Рамковою Програмою ЄС. Ігор Марков координував проведення комплексного дослідження процесів української трудової міграції у 7-ми країнах ЄС та Російській Федерації, підтриманого Фундацією «Реновабіс».
Ігоря Маркова слухали та бачили на різних медійних майданчиках, де останній виступ відбувся за кілька днів до смерті. Його тихий, але такий твердо переконливий голос звучав на численних конференціях та семінарах із проблем соціальних досліджень, („Аналітична карта України“, 1994 рік, „Геополітична візія України“, 1996 рік, „Інтелектуальна візія Львова“, 1997 рік, “Українська трудова міграція у контексті змін сучасного світу”, 2003р.). Він завжди був серед ідеологів та засновників незалежних аналітичних центрів в Україні. Його думка справді важила, коли проходили дебати у проектах у сфері партійно-політичних відносин, політичного лідерства геополітики, при веденні виборчих кампаній, реклами і маркетингу.
Ігор Марков мав численні фахові публікації в Україні та за кордоном (Німеччина, Польща, Франція, Великобританія, США), брав участь в різних міжнародних наукових експедиціях, ініціював та був координатором започаткованого Методологічного семінару Відділу соціальної антропології, який за кілька років своєї діяльності здобув визнання у міжнародних наукових колах.
Ми втратили сьогодні не тільки фахівця високого класу, ми втратили ще й Людину… Із широким християнським чином добра, чуйності до кожного, з ким спілкувався, з ким розділяв світло дружби, кого по-батьківськи умів підтримувати у нелегкі моменти життя, з ким щедро ділився науковими планами, які мали високі горизонти…
І жодного слова скарги на хворобу чи бодай натяку на страждання. Ігор був дуже мужнім до останнього дня і до останнього теплого слова «привіт» жив надією і вірою в Україну.
Вічна пам’ять про Вченого, який прожив достойне життя
